Перейти до основного вмісту

СІНОКІС НА ОСТРОВІ: Збереження старих традицій

ЧАСТИНА П'ЯТНАДЦЯТА

У 2021р. учасниками товариства "Марганець Туристичний" у с. Мар'ївка було відкрито "Музей українських старожитностей". Музей знаходиться на околиці селища поблизу плавнів, тому траву доводилось здебільше самотужки косити. Велика подяка працівникам комунального підприємства, які виконували основну частину роботи. Вони приїздили із бензокосилками та все старанно викошували, коли у них був час. В одного з.учасників нашого суспільства Сергія Ігнатенко був дідусь, який жив у місті Марганець на вулиці Набережній. Це приватний сектор, вулиця знаходиться поблизу плавень - урочище Ракшене. Їх родина тримала коня, тому його дідусь частенько заготавлював сіно. Крім того, він викошував траву біля свого будинку та поблизу сусідських.
Під час косовиці
Сергій та Олег під час косовиці.
До питання косовиці за допомогою ручних кіс ми підійшли з розумінням того, що ми це робимо не тільки для подолання високої трави, а й для вшанування пам'яті попередніх поколінь. Не дивлячись на те, що було доволі непросто без належної підготовки косити ручною косою, наш завзятий ентузіазм не згасав. Особливо важливо було викосити велику ділянку перед офіційним відкриттям музею.
Копна сіна
Копна сіна. Музей під відкритим небом 2021р.

Для нас косити вручну скоріш було цікавим квестом та збереженням традицій, а для наших дідусів вже одним із прикладних особливостей сільського життя без якого вони не могли обійтись під час заготівлі сіна для худоби або подолання високої трави у дворі свого будинку.

Друзі з косами
На рідній землі.

Дуже хотілось би зберегти традицію косити ручною косою, адже це не тільки екологічно, але ще й корисно для здоров'я!

Для замовлення
натисніть кнопку

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Книга "Історико-природний нарис острова Городище (Томаківка)" вже доступна для замовлення.

 🌿 Відкрийте таємниці острова Городище (Томаківка). Нова книга «Історико-природний нарис острова Городище (Томаківка)» (2025) - це подорож у світ легенд, археологічних знахідок і дивовижної природи. Тут оживає історія стародавніх хрестів і підземель. В книзі ви знайдете хронологію історичних подій та туристичні маршрути. ЗАМОВИТИ КНИГУ 📖 Чому варто мати цю книгу? Вона поєднує історію, краєзнавство й мандрівки. Має сотні унікальних фото та карт. Підійде і для дослідників, і для тих, хто просто любить подорожувати. 🎁 Подаруйте собі чи друзям справжній путівник у минуле та сучасність нашого краю. Замовляйте вже сьогодні й відкрийте для себе острів Городище (Томаківка) так, як ви ще ніколи його не бачили! Для замовлення натисніть кнопку

Книга «ІСТОРИКО-ПРИРОДНИЙ НАРИС ОСТРОВА ГОРОДИЩЕ (ТОМАКІВКА)»

ДОВІДКА ПРО КНИГУ Книга «ІСТОРИКО-ПРИРОДНИЙ НАРИС ОСТРОВА ГОРОДИЩЕ (ТОМАКІВКА)» Мар’яна Корбута — це унікальне історико-краєзнавче дослідження, присвячене острову Городище (Томаківка) та його околицям. Разом з туристами, рухаючись в бік хреста Автор поєднав у своїй роботі багаторічні власні експедиції, архівні матеріали та народні перекази. На сторінках книги читач знайде: історію від скіфських часів і еллінських колоній до епохи Запорозького козацтва; пошуки слідів Томаківської Січі та хронологію згадок острова у працях мандрівників і істориків; археологічні пам’ятки, кам’яні хрести, кургани й легенди місцевих мешканців; детальний опис природи, річок, лиманів і стародавніх дерев; історії навколишніх сіл і сучасний розвиток туризму в регіоні. Це видання вирізняється поєднанням науково-популярного стилю з особистими спогадами автора, що створює живу атмосферу й робить книгу доступною як для дослідників, так і для широкого кола читачів. «Острів...

СІНОКІС НА ОСТРОВІ: Ще пам'ятає острів покоси мого дідуся - Георгія Івановича Корбут.

ЧАСТИНА ПЕРША Практично все своє дитинство я провів в селищі Мар'ївка (Очеретькове) у бабусі Марії Василівни та дідуся Георгія Івановича. Це село розташоване всього за кілька кілометрів від острова Городище (Томаківка). Георгій Іванович Корбут. Острів Городище (Томаківка). Як у більшості односельців у нас було домашнє господарство, ми тримали: курей, нутрій, свиней, а також кілька корів. Теля, що народилося у березні, ми назвали Марта, а Берізка отримала своє прізвисько завдяки чорно-білому забарвленню, яке нагадувало кору берези. Ще раніше були корова Зорька та бичок Мішка. Для корів завжди потрібно було заготовляти сіно завчасно. Упродовж тривалого часу у нас була ділянка на відомому острові, на якому, за думкою деяких істориків, розташовувалась Томаківська Січ. Там, влітку, дідусь косив сіно. Квартальна селища Острів — Антоніна виділяла ділянки для сінокосу. Пам’ятаю, що з роками у нас було кілька таких ділянок на тому острові, і згодом я зміг пригадати, де саме вони розташовув...