ЧАСТИНА ТРИНАДЦЯТА
Одного разу дідусь повернувся з острова не сам - він привіз із собою маленького зайця світло-коричневого забарвлення. Коли косив траву, натрапив на гніздечко з малими зайчатами, захованими у високій траві. Усі вони миттєво розбіглися, злякавшись шуму, а один залишився. Маленький, розгублений, ніби чекав на когось. Тоді дідусь зняв сорочку, обережно накрив ним зайченя й забрав додому.
![]() |
| Місцевий марганецький зайчик, який був сфотографований в околицях міста під час однієї з країзнавчих експедицій. Фотограф Сергій Клачук. |
Так у нашому сараї, серед курей, кролів і корів, з’явився справжній дикий заєць. Він був напрочуд гарний і лагідний. Ми всією родиною дбали про нього, приносили свіжу водичку, травичку та пильнували аби йому було зручно і затишно. Він виріс, звик до людей, але десь через рік перезимував зиму та помер. Можливо, йому забракло волі... Пам'ятаю, як повернувся зі школи та дізнався про це, було дуже прикро. Навіть не повірив, коли зайшов до сараю, в зайчика там вже не було.


Коментарі
Дописати коментар