СІНОКІС НА ОСТРОВІ: Чарівні панорами

ЧАСТИНА ШОСТА

Ми стояли біля одного з курганів, де нині встановлений металевий хрест. Звідси відкривався вид на Каховське водосховище - саме там, до 1956 року, простягався Великий Луг Запорозький і місто Енергодар. В іншому напрямку було видно центр міста Марганець, райони: Городище, Максимівка та Підгора. У низині лежали плавні - урочище Ракшине.

Літо на острові.

Ми довго розглядали навколишню природу та знайомі місця. Дідусь показав мені, де знаходиться магазин «Універмаг» і поштове відділення, в якому колись працювала бабуся - Марія Василівна. Потім він загадково усміхнувся і запропонував мені знайти серед міського краєвиду мою школу. Також він зауважив, що найвища точка в нашому місті - це район вежі.

Тоді, двадцять п’ять років тому, вершина острова мала зовсім інший вигляд. Тут, як і на більшості території Городища, росло багато дерев - залишки старого плодового саду. Окрім яблунь і груш, тут були горіхи, в’язи, дуби та високі тополі.

Корови на острові поблизу тирла.

Поряд із курганом, де ми стояли, розташовувалося місцеве тирло - місце, куди в обідню пору мешканці села Острів приводили корів для доїння. Тирло було огороджене невисоким дерев’яним парканом, а всередині росли дерева, в затінку яких прив’язували худобу. Жінки сідали на маленькі дерев’яні стільчики й доїли корів просто під відкритим небом.

ПОПЕРЕДНЯ СТОРІНКА

НАСТУПНА СТОРІНКА

Для замовлення

натисніть кнопку